СУЧАСНЕ ДУХОВНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ПРОСВІТНИЦТВО ДОРОСЛИХ УКРАЇНИ
Як відомо, друга половина XVII – початок XVIII століття визначаються епохою відродження у філософії, науці. Представники цієї течії – вчені, філософи, письменники ( Ф. Бекон Д. Дідро, Вольтер, Й. В. Ґете, Ф. Шиллер та ін.) – вважали за мету науки й культури – досягнення людського щастя, шлях до якого полягає через переустрій суспільства відповідно до моральних принципів. Вони йшли до різних верств населення для поширення гуманістичних ідей.
Сьогодні, в період загострення соціально-політичної, економічної та ідеологічної криз українське суспільство вкрай потребує духовного просвітництва й морального оздоровлення. Тому сучасні доктори психолого-педагогічних наук розпочали досить корисну справу – духовно-психологічну просвіту дорослих різних міст і містечок нашої великої країни.
Так, з 22 по 30 квітня 2017 року відбувся «Просвітницький тур» по різним містечкам України доктора психологічних наук, професора Рибалки Валентина Васильовича та доктора педагогічних наук, професора Самодрина Анатолія Петровича. 22.04.2017 р. у селі Пузикове з педагогами Глобинського району на Полтавщині було проведено круглий стіл з проблем виховання духовності й моралі в складних умовах сучасності.
24.04.2017 р. з ініціативи дирекції Новомосковського колегіуму №11 (Дніпропетровська область) відбувся науково-практичний семінар «ШКОЛА ЯК ДУХОВНИЙ ОСЕРЕДОК РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ, МІСЬКОЇ ГРОМАДИ ТА ДЕРЖАВИ» за участю доктора психологічних наук, професора, провідного наукового співробітника відділу психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Рибалки В.В. та доктора педагогічних наук, професора Самодрина А.П. – в межах їх наукової поїздки по сільським і міським школам і громадам Полтавщини та Дніпропетровщини. В семінарі взяли участь педагогічні працівники колегіуму та 35 представників Новомосковського управління освіти і науки міської держадміністрації.
Новомосковський колегіум №11 працює за науково-дослідною програмою «Духовний розвиток учнів та педагогів в умовах школи культури здоров’я та особистісного зростання», упроваджує програму духовного і морально-екологічного виховання у навчально-виховний процес (науковий керівник від Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України – доктор психологічних наук, професор Едуард Олександрович Помиткін). Колектив колегіуму працює творчо, ініціативно, добре знаний в Україні своїми досягненнями, які не раз представлялися на освітянських виставках і відмічалися грамотами МОН і НАПН України. Девіз закладу: Розтрачуючи себе – служи іншим!
Перед педагогами виступили:
- Самодрин Анатолій Петрович, доктор педагогічних наук, професор кафедри економіки, маркетингу, соціальної роботи та економічної кібернетики, завідувач Лабораторії економіки освіти регіону Кременчуцького інституту Університету імені Альфреда Нобеля з доповіддю «Освітологічний та філософсько-педагогічний аналіз становлення і розвитку духовного потенціалу соборності особистості міської громади засобами навчально-виховної діяльності»;
- Рибалка Валентин Васильович, доктор психологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України: «Особистісні ресурси здоров’я педагогічних працівників та учнів: геронтопсихологічний погляд».
Семінар проходив цікаво і різнобічно - в режимі і глибинного занурення в актуальні питання сьогодення, і дотепного гумору й навіть виконання пісень гостями. Були задані запитання, відбулося жваве обговорення піднятих у доповідях гострих проблем розвитку духовності, філософії освіти, побудови громадянського суспільства на базі школи, психології здоров'я, геронтопсихології, що продовжувалося також і під час ознайомлення з оригінальними учбовими кабінетами колегіуму, з його картинною галереєю, настінними фотоколажами, перед вітражем відомого дерев'яного козацького Троїцького храму, який був описаний у романі Олеся Гончара «СОБОР». Колегіум має чудову бібліотеку, в яку були передані посібники гостей, зокрема від професора Рибалки В.В., який до речі вчився у 5-8 класах колишньої СШ №11, а останні десятиліття опікується проблемами рідної школи.
Науково-практичний семінар «ШКОЛА ЯК ДУХОВНИЙ ОСЕРЕДОК РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ, МІСЬКОЇ ГРОМАДИ ТА ДЕРЖАВИ» викликав творчі розмірковування над жагучими питання розвитку української освіти і держави, сприяв народженню нових ініціатив педагогічної громади Новомосковська. Після зазначеного семінару В.В. Рибалка та А.П. Самодрин відвідали з просвітницькими виступами ще 4 містечка, де спілкувалися з жителями та представниками церковних громад.
У селі Бузівка відбулася творча зустріч науковців-освітян з церковною громадою Магдалинівського району Дніпропетровської області та сільським вчителем і письменником О.М. Басанцем. Гостей зустрічав колишній директор Бузівської загальноосвітньої школи, а зараз – вчитель української мови та літератури, громадський діяч, краєзнавець, літератор, член Національної спілки письменників України Басанець Олександр Михайлович. Він організував зустріч із прихожанами Бузівської православної церкви – Храму Святих рівноапостольних Костянтина і Олени - в молитовній залі і в трапезній. У церкві, під образами, відбулася щира розмова між науковцями і прихожанами, серед яких було чимало вчителів, пройшло спільне обговорення найгостріших проблем краю та України. Гості виступили з повідомленнями про сучасний стан і актуальні проблеми психології та педагогіки. Прихожанами були поставлені гострі запитання про сучасну молодь, про українську освіту, про сутність Біблії, про зв’язки між мистецтвом, наукою і релігією, про розвиток української філософії, психології та педагогіки, про духовність, про здоров'я нації, про долю рідної України та сільської громади після Революції гідності та ін.
Настоятель о. Сергій, члени приходу, в їх числі письменник і краєзнавець Олександр Басанець, згадували трагічні сторінки історії рідного краю і, зокрема, те, що на початку ХХ ст. в Бузівці функціонували 4 церкви. В часи голодомору ці церкви рятували жителів села від голодної смерті. Тому вдячна громада оберігала від руйнації свої храми у лихі 30-ті роки, а найбільшу церкву села – Храм свт. Димитрія Ростовського (1780 р.) - яку закрили і зруйнували лише у 60-ті минулого століття, заховала під комору, що збудували над нею і навколо неї, як пізніше в Україні побудували укриття над 4-м блоком ЧАЕС... Зруйнований але нескорений храм і нині чекає там на своє відродження… Всі учасники дискусії вирушили до церкви в сільській коморі і вшанували це чудо, розмірковуючи біля неї про проблеми сучасності. Повернулися схвильовані побаченим і пережитим, і вже у трапезній церкви, за чаєм з паскою, продовжили розмову про моральні цінності сучасної людини і духовні шляхи до зцілення соціальних негараздів. Розмова проходила в рамках розгляду діалектичних антиномій: світогляд-темрява, життя-смерть, людина-нелюдь, віра-зневіра, надія-розпач, любов-ненависть, добро-зло, краса-потворність, істина-хиба. Прихожан дуже цікавила думка науковців про причини духовної кризи в українському суспільстві, корупції в усіх його прошарках, про війну на сході України, про зростання злочинності і розпусту, про негативні прояви у ЗМІ, про зниження якості і дієвості навчально-виховної роботи у школі, про необхідність реформ в освіті. Посилалися і на незадовільний стан стосунків у місцевій сільській школі… Прийшли до висновку, що єдиний шлях до порятунку української держави полягає у духовному розвитку особистості, сільських та міських громад, громадянського суспільства усього українського народу, наявності особистісних, творчих та моральних якостей у його керманичів. Гостей вразив надзвичайний природний гуманізм представників церковної громади…
Увечері відбулася творча зустріч А.П. Самодрина і В.В. Рибалки з Олександром Михайловичем Басанцем в його хаті, в колі його родини – дружини Ірини, доньки Наталії та внучки Злати. Будинок вчителя і письменника стоїть майже на березі мальовничого зарибленого озера, що заросло очеретом. На подвір'ї розташована пасіка, почав квітнути вишневий та яблуневий сад, розпустилися тюльпани… Олександр Михайлович розповів про себе, про житейські проблеми вчителя і письменника, про свої зустрічі з видатними діячами української культури та простими сільськими працівниками, які годують Україну і перед якими ми всі у боргу.
Виступи докторів наук В.В. Рибалки та А.П. Самодрина спричинило несподіваний ефект, коли викладання психологічних проблем поєднувалося із педагогічними та духовними – вони взаємно доповнювали одне одне, утворювали продуктивне психолого-педагогічне розуміння поставлених проблем. Ми вважаємо цю діяльність представників наукової еліти дуже корисною в духовно-психологічному плані як інноваційний напрям розвитку освіти дорослих і запрошуємо усіх бажаючих приєднуватися до цікавих духовно-просвітницьких подорожей.