"СТЕЖИНОЮ ДО ІВАНА АНДРІЙОВИЧА ЗЯЗЮНА..."
Іван Андрійович був неординарною, самовідданою, творчою особистістю. Бо із роду він хліборобського, від землі, від сонця, від української пісні і мови материнської. На росяних травах Чернігівщини, на щирій синівській любові до землі, батьківській мудрості формувався його характер, гартувалась його воля, росло невгамовне бажання вчитися, щоб вгамувати безмірну допитливість: а що там за вікном, за небокраєм!
 |
 |
Уже два роки нема з нами Івана Андрійовича. Але щоразу, поринаючи у світ його мудрих книг і статей переймаєся відчуттям того, що спілкуєшся дійсно з живодайним естетико-креативним словом, яке глибоко розкриває вищу сутність Людини.
 |
В своїй духовній сповіді «Педагогіка добра: ідеали і реалії» Іван Андрійович розповів про своє життя, про добро, яке Людина здатна продукувати … «річ у тім, що добра людині завжди не вистачає. Але поступ людини – духовний, освітній, поступ пріоритетності – чітко зумовлюється добром, залежить від добра, вибудовується на добрі. Власне, добро творить Людину», а основний смисл його життя мислитель означив як творити Добро «Я прошу у Бога одного – часу для добра людям».
 |
Прикро, що Івана Андрійовича немає з нами, та залишились його ідеї, втілені в діла, його учні, а також взірець керівника, який слугує камертоном для послідовників. Науковий доробок ученого, який визначив сутність педагогічної майстерності, як системи професійних компетентностей вчителя є надбанням для багатьох поколінь учених, теоретиків і практиків освітньої науки не лише України, а й цілого світу.
"Перед ім’ям Вашим, Іване Андрійовичу
Дозвольте смиренно стати на коліна
І не заросте до Вас народна стежина…"
Підготувала інформацію
головний бібліотекар Інституту
Людмила Наумівна Штома