НАУКА ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ ПЕДАГОГА (світлій пам'яті Івана Зязюна)

СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ ВЧИТЕЛЯ 

Олена Семеног

НАУКА ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ ПЕДАГОГА

Сьогодні, коли трансформуються основоположні морально-етичні цінності, моральні норми й ідеали, відбувається  війна зі злом, від дій Учителя в  українському суспільстві значною мірою залежить моральне здоров'я, моральний дух молодих громадян. У педагогічній дії, – переконливо доводив Іван Андрійович Зязюн, – є два рівнозначні суб’єкти за змістовною сутністю – Людина і Людина. Вони мають створювати один одному відчуття спокою, рівноваги, благополуччя, щастя. Як це зробити – знає передусім педагог. Він має навчити цього своїх учнів…Навчити ненав’язливо, нетенденційно.

 Усім своїм життям, своєю Любов'ю філософ, гуманіст, видатний український педагог Іван Андрійович Зязюн (1938 – 2014) навчав нас бути Людиною. В усіх вищих навчальних закладах в часи Радянського Союзу, в Україні вчений зі світовим ім’ям став ініціатором упровадження в якості окремого навчального предмета педагогічної майстерності, науки про одухотворення навчального процесу, науки честі і гідності педагога.

Праці  Івана Андрійовича Зязюна, його власний приклад дозволяють формувати у молоді стійкі уявлення і поняття про українську педагогічну картину світу, в якій відображається українська ментальність і світоглядність, психотип українського національного характеру педагога, його професійна честь. Слушно зауважує академік НАПН України Г.Філіпчук: І.Зязюн завжди виступав прибічником повернення державній освіті у своєму суспільстві відчуття честі й гідності, а на рівні міждержавних стосунків по-кріпацькому не прислуговувати іншим країнам і народам.

У словнику сучасної української мови лексема «гідність» подана як сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості; усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов’язку, «честь» -  як сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй поведінці; повага, пошана, визнання кого-, чого-небудь. «Лексікон славеноросскій» П. Беринди доповнює це слово зверненням до грецького слова  ἄξιος, що означає «достойнъ, годенъ, праведенъ». Категорія «гідність», на переконання В.Рибалки,  виражає уявлення про безумовну цінність кожної людини, яка або реалізувала себе, або може реалізувати у майбутньому. Своєю управлінсько-педагогічною діяльністю - дією І.Зязюн доводив, що честь, гідність є одним із найскладніших особистісних елементів моральної свідомості, внутрішнього світу педагога; це своєрідні саморегулятори поведінки, що відображаються у структурі особистості і нерозривно пов’язані з її самосвідомістю, дозволяють емоційно переживати свої вчинки, дії, почуття морального задоволення чи незадоволення.

Така культура педагогічної праці, якісними показниками якої є моральність як зразок поведінки для вихованців, честь, гідність, естетичність як необхідне постійне вміння вчителя включати у процес педагогічної дії позитивні почуття прекрасного і піднесеного, створена Іваном Андрійовичем Зязюном в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України. Кожний із членів міцної команди науковців відчуває себе неповторною особистістю, яка розвивається свобідно, вільно, у позитивно-енергетичній гармонії співтворчості, самоповаги і взаємоповаги. Внутрішній простір кожного із членів нашого дружного колективу Іван Андрійович наповнював фундаментальними знаннями психопедагогіки, предметом якої  є вивчення психологічних закономірностей процесу педагогічної взаємодії у системі «учитель – учні».

На одному із засідань круглого столу, який  проводили спільно з Інститутом літератури НАН України (березень 2014 р.), Іван Андрійович зачарував нас виступом про Тараса Шевченка як психологічного педагога, кожний  образ  якого у художньому творі є взаємодією автора-психолога і читача. Наша педагогіка страждає від безлюдяності, часто йде поза учителем і учнем. Насправді, за Шевченком, маємо звертатися до свідомості вчителя. Нам треба розвивати педагогічну дію вчителя, і через цю дію передавати почуттєвий стан.  Через могутню систему образів, - наголошував І.Зязюн, - Шевченко діставався до найпотаємніших закутків нашої підсвідомості. Він висловлював і висловлює те, що люди хотіли сказати, але до кінця не усвідомлювали.

На заняттях, які проводив в усіх відділах нашого інституту,  Іван Андрійович  навчав нас застосовувати і такий психодидактичний метод, як метод «читання про себе», тобто читання  беззвучне, внутрішнім голосом, читання для себе, «усамітнене читання», що є найкращим способом «торкнутися сердечних почуттів», необхідною умовою для духовних роздумів над книгою. Ідеться про те, що людина прочитає про себе, візьме у свої потреби й інтереси, у свій світогляд, у свою волю, своє мислення.

Особливої енергетики Іван Андрійович надавав афекту, інтелекту, волі особистості, які психолог В. Зінченко назвав серцевиною освіти. Інтелект  – це смислом наповнені знання і душа учня. Афект – емоційно-почуттєвий світ людини, її психофізіологічна складова. З емоціями людина народжується. Соціалізуючись, емоції перетворюються в почуття. Як правило, вони безкорисливі, але занадто вагомі в інтелектуальному розвиткові й саморозвиткові особистості, є основою людського розуму, досвіду людського Почуття завжди підтримуються інтелектом. Інтелект завжди народжується почуттями. Якщо уважніше подивитися, то почуття значно вагоміші за розум. Почуття рухають науку… Із почуттів розпочинається учительський авторитет. Щоб бути майстром, необхідно володіти особистісною і професійною неповторністю, ціннісною установкою якого має бути пріоритет індивідуальності, саморозвитку, самоучіння особистості (з виступів академіка НАПН України  І.Зязюна).

Педагог із великою Божою іскрою – таким є для всіх освітян Іван Андрійович Зязюн.  Праці видатного Майстра  стимулюють замислитися, яким життям живемо і чим наповнюємо внутрішній простір душі: інтелектом, стійкістю духу, чистотою помислів, вірою в Україну.