Секційне засідання «Неперервний розвиток і саморозвиток особистості сучасного вчителя» (звітна конференція ІПООД - 2018)

Секційне засідання «Неперервний розвиток і саморозвиток особистості сучасного вчителя» (звітна конференція ІПООД - 2018)
19.03.2018 16:00

19 березня 2018 р. співробітниками відділу теорії і практики педагогічної освіти імені академіка І.А. Зязюна було проведено секційне засідання «Неперервний розвиток і саморозвиток особистості сучасного вчителя» у межах Звітної науково-практичної конференції ІПООД НАПН України «Науково-методичний супровід професійного розвитку вчителів в умовах реалізації Концепції Нової української школи». Форма проведення секційного засідання – міждисциплінарний семінар. Учасники семінару: співробітники відділу зарубіжних систем педагогічної освіти і освіти дорослих ІПООД НАПН України, аспіранти, викладачі Сумського державного педагогічного університету імені Антона Макаренка, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Київського професійно-педагогічного коледжу імені Антона Макаренка тощо

 

Модератором заходу виступив завідувач відділу, доктор педагогічних наук, професор Лавріненко Олександр Андрійович, який представив основні ідеї особистісно орієнтованої авторської педагогічної системи академіка І.А. Зязюна з проекцією на сучасні вектори реформування національної освіти, зокрема у контексті реалізації Концепції Нової української школи. Науковці оприлюднили результати та рефлексивні оцінки щодо зміни актуалітетів підготовки вчителя для Нової української школи. З-поміж основних актуалітетів визначено такі: учитель має бути, творчим, активним, наділений високим ступенем адаптивності до нових умов; основні якості вчителя – воля, інтелект, емпатія, високий рівень педагогічної майстерності.  Зважаючи на сучасні реалії, це має бути вчитель мобільний, толерантний, комунікабельний, відповідальний, здатний до партнерської взаємодії, ціннісно зорієнтований, наділений якостями полікультурно компетентної особистості.

 

Кожен з нас в ідеалі уявляє Учителя Нової школи. Для більшості таким Учителем є Взірець, оспіваний у наукових текстах і талановитих доповідях Івана Андрійовича Зязюна, Семена Устимовича Гончаренка, Оксани Петрівни Рудницької та багатьох інших засновників та співробітників нашого академічного осередку. Виховані на традиціях знаних методологів, науковців, педагогів-практиків, для нас є очевидним, що вчитель Нової української школи – це особистість, яка здійснює професійну діяльність на основі постулатів «педагогіки добра», актуалітетів Інтелекту, Волі і Почуттів, для якого  «покликання – навчання учнів своєю поведінкою, своїми знаннями, своєю людяністю, своєю свободою, своєю любов'ю, своїм щастям, своїм талантом» (І. Зязюн).

 

Варто зауважити, що науковці інституту є активними користувачами соціальних мереж, які постійно продукують інновації для сучасної української школи, для вчителя, є спостерігачами і водночас учасниками реформаційних змін у різних ланках національної освіти. Було представлено результати опитування, анкетування викладачів вищих навчальних закладів щодо потреб у професійному розвитку і саморозвитку. Суб’єктами дослідження були вчителі, викладачі: з них 45% мають стаж педагогічної (викладацької) роботи більше 10 років, 32% – до 10 років; 15% – більше 15 років, 18% – більше 20 років; з них мають звання «вчитель-методист» (35%) або науковий ступінь (28%).

 

Проектуючи результати опитування на компетентності, якими має володіти вчитель Нової української школи, маємо засвідчити такі результати:

 

  1. усвідомлення необхідності професійного розвитку, постійного самовдосконалення за індивідуальною освітньої траєкторією у зв’язку з реформаційними змінами (25% – низький рівень, 53% – середній рівень, 12% – високий рівень);
  2. необхідність структурування змісту дисциплін на міждисциплінарній основі (31% – низький рівень, 44% – середній рівень, 25% – високий рівень);
  3. потреба у розвитку мовнокомунікативної компетентності (18% – низький рівень, 49% – середній рівень, 33% – високий рівень);
  4. потреба у використанні інноваційних технологій, форм і методів (16% – низький рівень, 61% – середній рівень, 33% – високий рівень);
  5. мотивація щодо використання у професійній діяльності наукових досягнень, здобутків науково-педагогічних шкіл (22% – низький рівень, 48% – середній рівень, 30% – високий рівень);
  6. спрямованість на розробку авторських технологій, створення інновацій (17% – низький рівень, 52% – середній рівень, 31% – високий рівень);
  7. розуміння потенціалу мистецької педагогіки (27% – низький рівень, 48% – середній рівень, 25% – високий рівень);
  8. усвідомлення функцій музейної педагогіки та її використання у освітній практиці (25% – низький рівень, 54% – середній рівень, 21% – високий рівень);
  9. спрямованість на розвиток ціннісних орієнтирів, соціальної і громадянської компетентності (11% – низький рівень, 67% – середній рівень, 12% – високий рівень);
  10. мотиви розвитку національної свідомості, толерантності до інших народів (14% – низький рівень, 71% – середній рівень, 15% – високий рівень).

 

Результати засвідчують, що більшість педагогів мають середній рівень мотивації щодо формування компетентностей, які суголосні з положеннями Нової української школи, недостатньо цілісно уявляють свою роль у впровадженні Концепції Нової школи, відповідно дискретно розуміють перспективи удосконалення власних професійних і особистісних якостей. Аналіз результатів опитування переконливо доводить: у зв’язку з реформаційними змінами у системі освіти виникла потреба оновлення змісту, методів і форм підготовки вчителя, професійного розвитку і саморозвитку педагогічного персоналу.

 

Співробітники відділу у межах міждисциплінарного семінару представили алгоритм використання міждисциплінарного підходу до структурування змісту навчання, що спрямовано на формування необхідних якостей вчителя. Науковцями було продемонстровано використання міждисциплінарних зв’язків у контексті визначення сутності комунікації, демонструючи роботу в команді, акцентуючи увагу на використанні наукових досягнень в освітніх практиці, формуванні цінностей, толерантності, опануванні культурних досягнень.

 

Доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, головний науковий співробітник Вовк Мирослава Петрівна розкрила сутність комунікації як чинника професійної мобільності педагога у вимірах пріоритетів Нової української школи, висвітлила соціолінгвістичний дискурс функціонування мови. Кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Грищенко Юлія Валеріївна проаналізувала значення педагогічної комунікації в межах функціонування науково-педагогічних шкіл. Комунікація як засіб міжкультурної взаємодії стала предметом дискусії, організованої кандидатом педагогічних наук, старшим науковим співробітником Султановою Лейлою Юріївною. Смисловий контекст комунікативних технологій в системі післядипломної педагогічної освіти розкрила кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Соломаха Світлана Олександрівна. Педагогічний потенціал музейної комунікації охарактеризувала кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Філіпчук Наталія Олександрівна.

 

Учасники міждисциплінарного семінару мали можливість залучитися до виконання інтерактивних завдань, дискусій, моделювання тощо. Зокрема було змодельовано «дерево» якостей сучасного вчителя. Якщо учень має бути наділений відповідним спектром компетентностей, то й вчитель повинен володіти відповідними якостями, що дозволить йому формувати означені компетентності в учнів.

 

За результатами секційного засідання було рекомендовано:

 

  1. Активізувати участь науковців у структуруванні змісту фахових дисциплін у підготовці майбутнього вчителя у межах виконання НДР; у розробленні спецкурсів для підвищення кваліфікації вчителів-практиків, форм і методів його професійного розвитку на основі міждисциплінарності, інтердисциплінарності;
  2. Звернути увагу на необхідність адаптації наукових результатів дослідження до потреб вчителя і школи у процесі укладання наукової, навчально-методичної продукції;
  3. Заснувати створення віртуальної бібліотеки професійного і особистісного розвитку педагога на сайті ІПООД НАПН України;
  4. Розробити тренінги, майстер-класи, семінари тощо з метою розвитку таких компетентностей вчителя, які він має формувати в учнів: мовнокомунікативна компетентність, уміння навчатися впродовж життя; здатність до пошуку та засвоєння нових знань; здатність вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання; соціальні і громадянські компетентності; уміння працювати в команді; здатність розуміти твори мистецтва, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва; глибоке розуміння власної національної ідентичності; толерантність;
  5. Залучати вчителів-практиків до опублікування матеріалів у фахових виданнях НАПН України з метою висвітлення досвіду реалізації пілотного проекту Нової української школи.

 

Фотоматеріали можна переглянути на офіційній сторінці ІПООД НАПН України у Facebook тут